hatshepsut

hatshepsut, zuhrat,вірші, живопис, батік, графіка, Наталія Дем'янова, artzuhrat

Весна

Крильми легкими весна торкає
Душі моєї найтонші струни.
Озветься серце пташиним співом,
І знов всміхнеться мені фортуна.

Снується тихо, як павутинка
Проміння тепле, тонке і чисте.
Розкрило сонце заспані очі,
Земля вдягає весни намисто.

Малює вітер пухнасті хмари,
І квіти творять яскраве диво…
Весняний подих крокує поряд,
Лікує душу і я щаслива!

ТРОХИ ОПТИМІЗМУ

СОНЕТ

Я дивлюся на небо нічне,
Я втоплюся у чорній безодні.
Зорі сяють здалека холодні.
Я дивлюся на небо нічне…

Я милуюсь молочним шляхом.
Я б хотіла цим шляхом гуляти,
Найяснішою зіркою стати.
Я милуюсь молочним шляхом…

Я обожнюю тишу німу –
В тиші чути, як місяць співає.
Його пісня у серці лунає.
Я обожнюю тишу німу…



ЖИТТЯ

Одне дається нам життя.
Його люблю, його ціную
Й не думаю про майбуття.
В житті своїм сама паную.

Життя одне. І я боюся
Щось втратити із днів своїх.
Милуюсь світом і сміюся,
Бо дні біжать, як талий сніг.

Життя прекрасне! Я вбираю
Його усім своїм єством.
Життя! Його я прославляю.
Воно моїм є божеством!

МОЯ ПОЕЗІЯ

Презентую частинку моєї майбутньої збірки "Крилатий світ"

ПОРЯД

Коли ти поряд мене, то сонце радіє,
В твої очі погляну – душа молодіє,
Ти всміхнешся – і зорі мене обіймають.
Заговориш – здається, що птахи співають.

Коли ти поряд мене – я смутку не знаю,
Коли ж т и засумуєш – я щастя не маю.
Ти підеш – за тобою в далекі простори
Помандрую у небо, збираючи зорі।

ЛЮБИ !

Прийду до тебе я у сон,
У сон, що швидко промайне
Й залишить лише заклик мій:
- Люби мене! Люби мене!

Прийду до тебе я в життя,
Немов вино п’янке й міцне,Вино, що палко прошумить:
- Люби мене! Мене! Мене!

Прийду до тебе в серце я.
Почуєш, голос мій гукне
Безсмертні вогняні слова:
- Люби! Люби! Люби мене!

ДАРУЮ

Я тобі дарую тиху колискову
І далеке сяйво лагідних зірок.
Я тобі дарую райдугу казкову
Та яскраве й ніжне полум’я свічок.

Я тобі дарую теплу літню зливу,
Грім дарую в небі й блискавку палку.
І осінні квіти, і весну щасливу,
І прозору воду в золотім піску.

Я тобі безмежний Всесвіт подарую,
Подарую простір і сліпу пітьму.
За тобою в небо слідом помандрую,
Та не подарую лиш себе саму…

КОЛИ ТЕБЕ НЕМА…

Коли тебе нема, то птахи замовкають,
Туманом заляга в очах моїх пітьма.
Мелодію сумну вітри мені співають,
І плаче сумно дощ, коли тебе нема.

Коли тебе нема, то в’януть жовті квіти,
Світила гаснуть всі посеред чорних хмар.
Лиш у мені вогонь продовжує горіти,
І мучить розум мій, і палить, наче жар.

Коли тебе нема, дороги я не знаю,
Блукаю без води в пустелі я сама…
Навколо павуки…страшні…я не тікаю…
Нехай мене їдять, коли тебе нема!

Український стиль

Навколо проблеми українського стилю в мистецтві ведуться гарячі дискусії, що доводить актуальність цієї теми і необхідність ґрунтовно дослідити та охарактеризувати це явище. Існують абсолютно протилежні точки зору щодо цього: від думки про те, що український стиль взагалі не розвинутий до свердження, що він є цілком сформованим культурно-мистецьким феноменом.